Наша історія про навчання та проживання в Канаді

Наша історія про навчання та проживання в Канаді

Друзі, мене звати Олеся і я хочу розказати вам реальну історію про навчання та проживання в Канаді. Почалося все в 2013 році, коли мій брат закінчував навчання в Києві в КНУБА на архітектора. Він попередньо їздив на мовні курси в Німеччину та Ірландію, також був в США за програмою Work and Travel і просто багато подорожував. Андрій завжди був громадянином світу, тому його бажання спробувати повчитися і пожити в новій країні зовсім не було для нас сюрпризом. Важливо додати, що я не пам’ятаю, щоб в нього було дике незадоволення Україною чи реальні причини виїхати. Здається, йому просто хотілося нових викликів, і, скажу відверто, він їх отримав вдосталь!

Як мій брат переїхав у Канаду

Обираючи майбутню країну для тривалого проживання, Андрій спершу вагався між Німеччиною та Канадою. Зважуючи всі «за» і «проти», він таки зупинився на Канаді. “Чому Канада?” — я його питала. Сказав, що англійська мова йому набагато ближче до душі і що Канада схожа на США, а там йому народ сподобався. Також в Канаду досить просто іммігрувати, адже вся країна побудована на імміграції, тому всі рівні і суспільство не має чіткого поділу на місцевих і приїжджих.

Канада досить молода країна з динамічною економікою, тому тут необхідні спеціалісти практично в усіх галузях. Андрій відразу знав, що магістратура по архітектурі йому не цікава. Хотілося в бізнес. Зрозумівши, як працює канадська система освіти, вирішив обрати післядипломну програму в коледжі, яка би дала йому ті навички та знання, які для нього були цікавими на той момент. Тож він обрав International Business Management в Sheridan College.

Брат ретельно підходив до вибору, тому крім допомоги агентства, до якого звертався, провів власне дослідження. Перш ніж обрати країну, коледж і програму, він склав порівняльну табличку, куди вписував усі плюси та мінуси за самостійно створеними критеріями. Він особисто зв’язувався з коледжами та ставив свої питання. Окрім Sheridan розглядав як варіанти Seneca і George Brown, оскільки ці коледжі мають хорошу репутацію в бізнес-програмах.

Корпус Sheridan, в якому Андрій вчився, знаходиться в місті Міссісаґа, що десь за півгодини машиною від Торонто. За ціною ця програма тоді була трошки дорожчою, ніж в інших коледжах, а оренда житла дешевша, ніж у центрі Торонто. Перший семестр він оплатив із зароблених і відкладених грошей ще з України. З оплатою другого семестру йому допомогли друзі з Америки — дали позику. Каже, що йому повезло. Під час навчання Андрій працював на трьох роботах на кампусі, а також створив клуб для міжнародних студентів. Активність за межами навчальних дисциплін допомогла йому отримати три різні стипендії на суму разом близько $5000 CAD (для порівняння, один семестр тоді коштував десь $7000 CAD). Каже, що за ті гроші він собі тоді купив машину, бо на роботу було далеко добиратися і дуже холодно взимку.

Для проживання він спершу обрав Host Family, що обходилося приблизно в $700 CAD на місяць і включало базову їжу. За кілька місяців він переїхав в окреме житло. Ще до закінчення коледжу він шукав роботу, але прийняв пропозицію вже після закінчення — замість семестру практики (co-op). Перша робота була в логістичній компанії, цей роботодавець допоміг оформити необхідні документи для імміграції. Ще на початку другого семестру до нього приїхала його дівчина Віра (тепер дружина), яка в Канаду потрапила через мовні курси. Навчання в коледжі спочатку не входило в її плани, але їй сподобався коледж і програма, тому у вересні 2014 вона вже почала вчити Human Resources Management в Seneca College. Тоді вони вирішили переїхати в Торонто, щоб Віра могла самостійно добиратися на навчання.

Обоє вони, хоч і не є фанатами академічної освіти, про свої канадські програми говорять, що це був дуже крутий досвід і що загалом ця освіта набагато практичніша, ніж їхній бакалавріат з України. Віра теж після закінчення коледжу знайшла роботу в новообраній тоді спеціальності, а зараз працює в галузі онлайн-освіти.

У Торонто їх вистачило на пару років. Андрій завжди хотів пожити в Британській Колумбії, яку називає найкрасивішою провінцією Канади. Після тривалих пошуків, він все ж знайшов роботу девелопером в нерухомості, для якої переїхав в містечко Kelowna, BC (5 годин від Ванкувера). Каже, що його українська архітектурна освіта допомогла себе “продати” як підходящого кандидати на цю позицію.

На третій рік свого перебування в Канаді Андрій отримав дозвіл на постійне проживання. Тобто на даний момент у нього є всі права як у канадійців, окрім права голосувати. Цього року (на п’ятий рік) він планує подаватися на канадський паспорт. Каже, що з ним буде трошки простіше подорожувати по світу, адже осідати в Канаді назавжди на даний момент не планує.

Як і багатьом, ці речі йому спершу здавалися важко досяжними. Каже: “Якщо у мене це виходить, то це доступно всім, кому це потрібно.” Деколи питаю Андрія, чи йому буває в Канаді важко. Каже що весь час є нові виклики, але ніколи не шкодує про своє рішення пожити в цій країні.

Як я вчила англійську в Канаді

Узимку 2015-го року Андрій порадив мені приїхати на мовні курси в Канаду, поки в мене канікули. Чесно кажучи, тоді я ще не зовсім уявляла, куди їду та що мене там чекає. Це був мій перший закордон. Тому вражень було море. Щоб ви розуміли, говорити я тоді англійською взагалі не могла й думала, що нічого не знаю. Щоб у якихось незрозумілих ситуаціях дати собі раду, вивчила фразу «Can you help me?».

Вчилась я в Hansa Language School (Торонто) за рекомендацією Віри, яка теж там навчалася, коли приїхала. Я обрала інтенсивний курс — 30 годин на тиждень тривалістю 1 місяць. Зазвичай беруть максимум 4 години, але це вже залежить від ваших цілей. На той момент я хотіла вільно говорити, а оскільки для українців ця школа не є відомою, англійську я практикувала non-stop. Навіть із братом ми деколи говорили англійською.

Крім доступності пояснення матеріалу та розуміння, що насправді англійська — це набагато простіше, ніж я думала, приємним здивуванням для мене були щоденні активітіс для студентів. Це і заходи в межах школи, і різні туристичні поїздки по Торонто. Це було круто! Дуже багато нових друзів, з якими досі підтримуємо зв’язок. А головне — з моменту закінчення курсів у мене більше ніколи не виникало проблем з англійською. Мене й зараз питають, скільки мені знадобилось часу, щоб так вільно говорити, й не вірять, що всього лише місяць. Тому це була одна з найраціональніших інвестицій у моєму житті.

В Канаді багато українців. У кожній хаті є як не прямий родич, то кум або сват, або двоюрідна бабця українка. Тому до українців там ставляться з повагою.
Цього року я закінчую університет в Україні. З огляду на досвід мого брата та інших знайомих, які навчаються за кордоном, теж готуюся вступати. І мій вибір, звісно, Канада. Програму та коледж ще вибираю. Це завдання не з простих.

Якщо у вас є сумніви щодо вступу до закордонного вишу чи ви соромитеся говорити іноземною мовою, не відмовляйтеся через це від свого шансу поїхати вчитися за кордон. Обираючи країну та навчальний заклад, прислухайтеся до порад експертів з питань освіти за кордоном.

Автор: Олеся Садляк